top of page

РУКОПИС

930 р. н.е.

КОДЕКС З АЛЕППО

Священні тексти Старого Заповіту зберігалися у вигляді рукописних копій на сувоях виготовлених зі шкір тварин. Вони були написані на івриті та арамейській мові. Переписувач наносив літери  справа наліво, пропускаючи голосні, без пунктуації  та  акцентів. Саме в такій формі стародавнє Боже Слово було передано майбутнім поколінням.

СВЯЩЕННІ ТЕКСТИ СТАРОГО ЗАВІТУ 

Близько 500 року н.е. група, відома як Maсорет, почала процес копіювання рукописів, доповнюючи старі сувої додатковими елементами, що дозволяло правильно читати текст. Саме Maсоретам,  приписується винахід системи - або запису традиції - маркування голосних. Таким чином, ми отримали допомогу в читанні, декламуванні і переписуванні  рукописів. Додаткові символи у вигляді крапок  і символів  над і під літерами  вказували  читцю, який акцент він повинен використовувати. Цей вид роботи проходив у двох центрах: перший - у Вавилонії, другий - у Тверії.

СТВОРЕННЯ КОДЕКСУ АЛЕППО

Створенням  Кодексу Алеппо ми зобов'язані сім'ї Бен Ашера, найбільшої з Тверійських сімей Масоретів. Цей документ був написаний близько 930 року н.е. на пергаментних листах, зшитих в одну книгу. Назва Кодексу походить від місцевості Алеппо в Сирії, де була синагога, в якій  охоронявся Кодекс,  зберігаючись аж до 1947 року.  Цей документ є найдавнішою відомою, завершеною копією того, що ми зараз називаємо Масоретським текстом. Набір правил, створених переписувачами, характеризувала надзвичайна старанність, коли йшлося про процес копіювання рукописів – кожне слово і кожен знак повинні бути враховані, жодна літера не могла бути  пропущена або додана. Таким чином, до  наших часів дійшов зміст надзвичайної історії,  записаної  в книзі,  значення якої понад часом. В Святій Землі її названо короною Ізраїлю.

ЗАМІСТЬ БІБЛІОГРАФІЇ:

 

 

bottom of page